?

Log in

No account? Create an account
olegsch [entries|archive|friends|userinfo]
olegsch

[ userinfo | livejournal userinfo ]
[ archive | journal archive ]

Просто картинко [січень. 22-е, 2010|12:33 am]
olegsch
ПосиланняПрокоментувати

Війни не буде [серпень. 23-є, 2008|03:32 pm]
olegsch
[Current Location |Офіс]
[Настрій |relaxedrelaxed]
[Зараз грає |Вирубана]

От не буде і фсьо. І нєфіг про це говорити.

Ясно???

І писати про це нєфіг. В тому числі у ЖЖ. І в тому числі про те, що війни не буде, теж не треба писати!!! Взагалі, забути про цю тему!!!

Упс...
Посилання2 коментарі|Прокоментувати

Тік [лютий. 20-е, 2008|09:33 am]
olegsch
[Current Location |робота]
[Зараз грає |о, треба включити!]

Мене задовбали:

1.трамваї
2.колії
3.кондуктори-дебіли
4.профілакторії
ПосиланняПрокоментувати

блог шоб [лютий. 19-е, 2008|02:55 pm]
olegsch
[Current Location |офіс]
[Настрій |хз]
[Зараз грає |навушники мовчать]

блог шоб казати
блог шоб писати
блог шоб висловлюватися, доносити
до людей. які у віртуалі.
у віртуалі доносять не так, як у реалі. не тими словами. не від тої особи.

іноді краще жувати ніж говорити
жував 39 тижнів. не впевнений, що не варто жувати і надалі.
Посилання2 коментарі|Прокоментувати

І Дніпро, і кручі [травень. 17-е, 2007|01:41 pm]
olegsch
Тут треба бути.
Це треба бачити.
Це треба відчути.













Посилання1 коментар|Прокоментувати

Ну і стан... [травень. 16-е, 2007|06:25 pm]
olegsch
міняю роботу... ну і стан, блін... я тут 1,5 року працював... пахав... жив... з оператора - в аналітики... начальство в шоці... я теж... блін... іду в невідоме...
ну што ж ви, йолкі-палкі! Алєг, падумай, может ти єщьо нє рєшил? мошет астанєшса?
рєшил... обіцяють, в разі чого, прийняти назад...
крім мене йде ще один аналітик, на ньому трималося дуже багато... і на мені мабуть теж... на фірмі зараз не найкращі часи, а ми йдемо... зараз не той момент для фірми, коли з неї можна йти, а ми йдемо... блін...
буде офіційне працевлаштування... чиста зарплата... солідна фірма... звідки блін цей стан??? от нах...
Посилання4 коментарі|Прокоментувати

Ото сидю... [травень. 11-е, 2007|10:14 pm]
olegsch
П*ятниця... десята вечора...
уже котрий день я сидю ото доночі тут і рахую якусь галіматью для закасчега...
цифри, цифри, цифри...
цієї ночі принаймні не присняться - ніч пройде на роботі...
сидимо удвох...
рахуємо нах...
вибили у начальника гроші на таксі додому...
От нахуя закасчегу оця галіматья в п*ятницю вночі??? ась????
А завтра до Канева їду... до куми... з сім*єю... буду як зомбі...
Їхати десь біля двох годин...
мрію поїхати до Канева водою...
цього разу не вийде...
малюк важко переносить транспорт, йому там просто скучно, його велике шило в задниці не дає йому всидіти... пищить, крутиться, тягає людей за волосся...
Сидю... і кому воно треба?
Організували роботу хуйово. Начальство вроді і не мудаки, але організували хуйово. От ми і паримось....
ПосиланняПрокоментувати

Звіт про польовий вихід [травень. 7-е, 2007|10:45 am]
olegsch
Ходили ми на минулі вихідні (з неділі до середи тобто)в похід до повстанської криївки (бункер) полковника Грома. В Карпати. Івано-Франківська область, Надвірнянський район, похід почали від села Зелена.
Є у мене друзі, які займаються військово-історичною реконструкцією, відновлюють однострої та матеріальну культуру часів Другої Світової. З боку Української повстанської армії. І якось їм в руки попала стаття під заголовком "Майже прогулянка", в якій двоє студенток описали шлях до криївки, який вони пройшли самі. Ця стаття стала просто знахідкою. Було вирішено, при першій можливості здійснити польовий вихід до криївки, щоб хоч трохи пожити життям тих часів, випробувати спорядження і себе в складних польових умовах.
Мене взяли в якості фотографа. З оригінального одягу я мав лиш швейцарський китель (який повстанці не носили :) ) і мазепинку без тризуба. Тому, звичайно, залишався поза кадром, зробив лиш декілька фоток для себе. Хлопці ж носили виключно одяг тих часів, включно з онучами і оригінальними окулярами. А також - оригінальна зброя 30-х - 40-х років. Знешкоджена, звісно ж. Вибрані фотографії викладені тут http://povstanets.kiev.ua/index.php?do=reports&rep=9 , ну а оскільки жеже - вільна зона, повішу декілька "некошерних" світлин з власною скромною фізіономією.
Так ось. Приїхали до Івано-Франківська поїздом в понеділок зранку, маршруткою - до Надвірної, там переодяглися в повстанський одяг і нас машиною добрі люди підкинули до села Зелена.

Перше враження - місцевий чоловік, який підійшов з привітанням "Слава Україні!" Розказав кілька слів про криївку, сказав, що самі не знайдемо, а ще, що в горах вовки і їх треба боятися.
В статті дівчата написали, що заходили до місцевого лісника Василя Яремчука, який розказав їм дорогу і просили своїх наступників передавати йому привіт. Це ми і зробили. Лісник нам дуже зрадів, сказав, що ми були перші зі зброєю і оригінальною амуніцією. Василь Яремчук живе зі своєю матір*ю - панею Настусею(дружина в іншому селі). Старенька мати бачила на власні очі визвольні бої і потім призналася, що, побачивши нас, на мить злякалася, що повернулися старі часи...



Нас запросили до хати. В гостях у пана Василя були ще два Василі. Разом вони наперебій розповідали нам про визвольну боротьбу. На столі стояла найкраща самогонка, сало, цибуля, яйця, чорний хліб і мариновані білі гриби. Кращого сніданку перед підйомом в гори і не придумаєш.
Ми планували йти самостійно, та лісник нас переконав, що, хоч ми і мали карти, знайти криївку без допомоги буде дуже важко, оскільки вказівників майже не залишилося і запропонував себе в якості провідника.
По дорозі Василь Яремчук розповідав нам багато цікавого. Виявилось, що ми йдемо по території заповідника, де не те що полювати - навіть ягоди збирати заборонено... А ще, що в лісі крім вовків водяться ще олені, ведмеді, рисі та борсуки. В результаті ми побачили лише зимові годівниці для оленів і одного дятла.
Вже з перших хвилин підйому стало ясно - назвати статтю про такий похід "Майже прогулянка" могли лише тендітні дівчата. Великим озброєним чоловікам таке б ніколи в голову не прийшло... Підйом був досить стрімкий, тому привали приходилось робити щокілька хвилин. А ще я вкотре пересвідчився, що моя мала вага має свої плюси - я йшов досить впевнено. Тут мене можна впізнати по неформатному одязі...



...Біля криївки лежав сніг. По коліно, а в деяких місцях і глибше, кілька раз ми в нього провалювалися. Колись вона була замаскована, зараз же на цьому святому місці стоїть хрест, прапор, пам*ятна дошка та плита, а також кілька вінків. Нас переповнювало відчуття близкості до живої, нефальшивої історії, яка творилася в цьому незвичайному місці.
Криївка була реставрована. Василь Яремчук - один з тих, хто брав у реставрації участь. Спершу ми навіть думали в ній переночувати, але всередині було досить волого, капало зі стелі, тому від ідеї прийшлось відмовитися. А ще лісник сказав, що, хоча тут мандрівники інколи ночують, краще цього не робити, оскільки тут загинули люди...












Біля криївки ми залишили свій прапор. Потім піднялися на плато. Воно знаходилося менші ніж за сто метрів, але снігу там вже не було. Зате там був чудовий корівник з відділом, де ночував пастух - шось типу колиби. А ще велика купа сіна.

Тут закінчувався заповідник, тому можна було рубати дрова. Розвівши багаття і повечерявши салом, овочами та чаєм, ми приготували колибу до ночівлі.
Василь Яремчук залишив нас після вечері і повернувся додому.
Десь до половини дванадцятої ночі ми сиділи навколо багаття і обговорювали сьогоднішній день. Оскільки я не знаю історію настільки глибоко, я переважно слухав.



По дві години кожен стояв на чатах. Я чатував першим. Хоча ми розвели два багаття - одна залишилось надворі, інше - в середині корівника, прямо біля ніг, все одно було трохи холодно спати. Ніяких спальних мішків чи каріматів ми, звісно ж, не використовували - загорталися у наметову плахту (плащ-палатка) і так спали.
Зранку випав сніг. Десь об 11-й годині ми, поснідавши і згорнувши речі, вирушили назад. Знову зайшли до пана Василя, трохи помилися, нас пригостили кавою і пані Настуся розказала нам ще декілька повстанських історій з власного життя.
...В Надвірній ми зайшли в краєзнавчий музей, який, мабуть краще було б назвати музеєм історії ОУН-УПА. Про те, що ми там побачили - говорити важко... Листи, фотографії... Але як на мене, головним експонатом є підвал. Саме в ньому за тих часів катували людей. На сходах досі залишилися сліди крові, на стінах - видряпані написи з іменами та датами арештів...

На цьому похід закінчився. Ми повернулися до Франківська, сіли в поїзд і приїхали до Києва, столиці країни, чиї жителі в своїй більшості не хочуть знати власної історії і визнавати власних героїв...
Посилання7 коментарів|Прокоментувати

Момент істини. Конспект засідання парламенту 06.07.2006 [квітень. 26-е, 2007|01:06 pm]
olegsch
[Настрій |creative]

А може момент зради. Кому як зручніше. 6 липня 2006 року - саме той день, коли Мороз це зробив. Під час прямої трансляції я сидів і конспектував все, шо встигав. Вибачте, шо не по-нашому написано, так сі стало...

1. Иосиф Винский до заседания парламента на пресс-конференции заявил о предательстве коалиции частью депутатов из фракции соцпартии во главе с Александром Морозом и подал в отставку с поста председателя политсовета соцпартии Украины.
2. Партия Регионов выдвинула кандидатуру Николая Азарова на должность спикера ВР.
3. Социалисты выдвинули кандидатуру Александра Мороза на должность спикера ВР.
4. Порошенко с трибуны заявил о снятии своей кандидатуры в связи с тем, что от коалиции выдвинуты два кандидата и призвал Александра Мороза последовать его примеру.
5. Мороз с трибуны сказал, что социалисты проголосуют за него, значит не за кого-то другого. Выборы спикера – дело парламента, выборы премьера – дело коалиции и не надо это путать.
6. Винский с места заявил, что Мороз предал партию и народ Украины. Не стыдно ли ему, что ему аплодируют представители ПР. Как он будет смотреть в глаза избирателям?
7. Мороз все же рассчитывает на голос Винского и заявил, что Азаров не пройдет хотя бы потому, что не умеет использовать украинский язык.
8. Анатолий Матвиенко с мета спросил у Мороза, как ему удалось договориться с Регионами о выборах его спикером. Почему он не проконсультировался с НУ. Заявил, что Мороз действительно предатель и циник.
9. Шкиль спросил, сможет ли Мороз в случае его поддержки Регионами работать спикером.
10. Мороз понимает, что на его кандидатуру голосов не хватит.
11. Виктор Таран с БЮТ заявил, что Азаров – предатель и должен покаяться в незнании украинского языка.
12. НУ огласили, что, поскольку Порошенко снял свою кандидатуру, им не о чем больше говорить.
13. Иван Сидельнык, БЮТ: коалиции нет.
14. Стретович призвал всех сторонников коалиции не брать участие в голосовании за спикера.
15. БЮТ огласили об отказе брать участие в обсуждении кандидатур на должность спикера.
16. Анатолий Матвиенко о Морозе: тот кто предал, предаст снова.
17. Винский с трибуны извинился за то, что является членом предательской фракции. Во главе предателей – Мороз. Винский за него голосовать не будет. Дальнейшую судьбу Мороза и других завтра решит политсовет.
18. Левко Лукьяненко: развал коалиции на совести Мороза. Азаров - предатель, поскольку клялся на верность Ордену Святого Станислава, центр которого находится в Лондоне, то есть служить он будет не Украине.
19. Баранивский попросил Азарова уступить место Морозу.
20. Беспалый: Мороз – предатель. Вошел в союз с ПР. Приветствует ПР с приобретением надежного союзника, но Украину приветствовать не с чем.
21. Винский: Баранивский выпрашивал посады у Порошенка и занимался там непристойностями.
22. Мороз с трибуны: я никому бы не пожелал быть сегодня на моем месте. Те, кто прислуживал прежнему режиму, сейчас упрекают Мороза. Возможно Президент не поддержит решение Мороза, но он должен понять. Мороз не хочет быть председателем разделенного надвое парламента, но только он может такой парламент объединить.
23. Порошенко с трибуны: коалиция все еще существует. Голосование будет безрезультатным. Но несмотря на все упреки, Порошенко все еще верит, что сегодня через несколько часов после этого голосования пройдет второе, которое принесет положительный результат и спикером станет представитель коалиции. Подтвердил снятие своей кандидатуры.
Посилання1 коментар|Прокоментувати

Оце справжня творчість!!! [квітень. 26-е, 2007|12:28 pm]
olegsch
[Настрій |awake]

Сергій ЖАДАН

* * *

к. х. б.

Тарас Григорович Шевченко
зітхнув поважно й непричетно
дістав годинника старого
і рушив повагом в дорогу

він йшов врочисто тихим містом
в пивницях пиво пив імлисте
стріляв цигарку в перехожих
такий живий такий несхожий

дівчата парфумами вкриті
просили в нього закурити
їм отвічав не вельми чемно
Тарас Григорович Шевченко

він врешті втік із цього міста
він зник із сяючого місива
і в черешневій квітній піні
його зустріли перші півні

***

..............................Обожнюю цей вірш...........................
ПосиланняПрокоментувати

navigation
[ viewing | most recent entries ]
[ go | earlier ]